я называла это похуизмом,пока не услышала слово стрессоустойчивость
Дощ ішов...
Осінь бігла за ним...
Хтось знайшов....
Хтось лишивсь кам'яним
І лиш краплі стікали по склу
Вони слухали сиву грозу.
І цей день не прожитий, новий
Буде кращий за той що старий.
У кутку ще гітара мовчить,
На вогні сиче чайник, кіпить...
І горнятко зеленого чаю
Може Герда несе свому Каю.
І лиш я зустрічаю одна
Нове народження нового дня!